Covid-19: мережеві стандарти чистоти та безпеки. Детальніше
hidden

Надихаючі київські історії: слоник

Сьогодні, коли у всіх нас з'явилося більше часу на улюблені справи та цікаві відкриття, мережа готелів Premier пропонує відчути дух Києва та пройнятися історіями легендарних киян.

Юлія Бевзенко, менеджер Києва, екскурсовод і автор проєкту «Шукай» спеціально для мережі Premier підготувала 5 надихаючих київських історій.

Історія мого останнього натхнення почалася в Ужгороді у 2017-му році. У всіх містах і країнах, які я відвідую, я беру індивідуальні екскурсії з гідами. В Ужгороді у нас була екскурсія з Віктором Опалеником і в якийсь момент він показав нам маленьку скульптурку статуї свободи. Просто на бильцях набережної була прикріплена маленька скульптурка і Віктор розповів нам, що таких скульптурок в місті вже понад 20 і всі вони якось пов'язані з Ужгородом, Україною та Угорщиною. Більше мені не потрібно було нічого, ні екскурсія, ні будинки, ні факти, я хотіла відшукати всі скульптурки. Знаходячи кожну, я раділа і стрибала як дитина. Повернувшись до Києва, я зрозуміла, що було б здорово, щоб і в Києві був такий проєкт. Тільки щоб ці скульптурки розповідали історію Києва. Подумала і забула.

Так народився проєкт «Шукай!», тому що просто взяти й забути про таку ідею я вже просто не могла. За два роки ми встановили 24 міні-скульптурки та 10-го квітня двадцять п'яту (у нас було онлайн-відкриття).

Створюючи проєкт «Шукай!», я зрозуміла, що мені потрібні нові навички та нові сили. Мені знадобилися безкомпромісність, віра у свою ідею, трошки божевілля, працьовитість і багато історій про Київ. 

Історія V

СЛОНИК

Наступна моя історія буде не про людину, а про символ, про який всі забули. Я проводжу екскурсії вже шість років і, за моїми спостереженнями, люди дуже рідко перед сном вибирають почитати книгу про Київ. І рідко гуляють просто так, заходячи в секретні дворики або відвідуючи екскурсії. Можливо через те, що вони не вибирали Київ як місто, в якому народитися. Можливо через те, що Київ від щирого серця їм не подобається. У будь-якому випадку я вважаю, що Київ є за що любити й у нього набагато більше переваг, ніж недоліків.

Якщо ми подивимося з вікна Українського дому, ми побачимо перед собою Філармонію, а за нею парк і Арку дружби народів. Так ось в 1931-му році там все було інакше. Парк називався Піонерським і був він зроблений для того, щоб там гуляли дорослі та діти. І прямо посеред цього парку встановили фонтан. Фонтан у вигляді Слоника. Слоник був великим, красивим, його хобот дивився вгору і з нього бив шестиметровий струмінь води, а також слоника поливала вода з боків.

Слоник був місцем зустрічей. Біля нього призначали побачення, біля нього зустрічалися студенти, щоб прогулятися, біля нього грали діти. Зустрітися біля Слоника, це як зараз зустрітися біля Українського дому або біля МакДональдза на Хрещатику. Слоник простояв до 1980-го року. Його любили зображувати на післявоєнних листівках, знімати у фільмах. Але палац піонерів переїхав в інше місце. У 1979 році був схвалений проєкт монумента, присвяченого "Історичному возз'єднанню України з Росією" і арки "Дружби народів", слоник був демонтований.

Коли я тільки придумала проєкт «Шукай!», я собі в блокнот написала кілька символів, які я точно хочу бачити в якості скульптур. Це була котлета по-київськи, київський каштан, київський торт, київське сухе варення, київський трамвай, київський екіпаж і київський слоник. Я чекала партнера на цей символ і ризикнула запропонувати його інтернет-аукціону Violity. І вони ... погодилися!

Ми повернули слоника Києву і присвятили його нашим батькам, нашим бабусям з дідусями. Кожна наша скульптурка має прикмету, біля слоника вона така: потреш мене і повернешся в дитинство. І сталася дуже цікава річ: один з найбільш забутих київських символів люди полюбили найбільше. Ми боялися, що нам скажуть, що за слоник? Давайте нам якісь нормальні факти з київської історії. А сталося навпаки.

І далі сталася ще одна цікава річ: люди спеціально їхали на нього подивитися. Почали надсилати мені свої дитячі фотографії біля слоника. Люди почали приходити до нього і писати, що сто років не були біля Арки Дружби народів і який же красивий вид на Київ звідти. І скульптурку навіть не зафарбовували, коли оновлювали фарбу на парапеті.

І в один прекрасний день слоника вкрали. Не знаю, кому це знадобилося. Я була дуже засмучена, в ту ж секунду написала партнерам і вони прийняли рішення встановити скульптурку знову, тільки в новому місці.

Я вирішила встановити скульптурку поруч, але під камерами відеоспостереження. Ми її встановили на Майдані, в куполі Глобуса.

Висновки такі: про Київ є мільйон надихаючих історій. І людям цікава історія Києва, якщо розповідати про неї цікаво.

Величезне спасибі за увагу!

Побачимося в місті вже зовсім скоро!