Covid-19: мережеві стандарти чистоти та безпеки. Детальніше
hidden

Надихаючі київські історії: Серж Лифар

Сьогодні, коли у всіх нас з'явилося більше часу на улюблені справи та цікаві відкриття, мережа готелів Premier пропонує відчути дух Києва та пройнятися історіями легендарних киян.

Юлія Бевзенко, менеджер Києва, екскурсовод і автор проєкту «Шукай» спеціально для мережі Premier підготувала 5 надихаючих київських історій.

Історія мого останнього натхнення почалася в Ужгороді у 2017-му році. У всіх містах і країнах, які я відвідую, я беру індивідуальні екскурсії з гідами. В Ужгороді у нас була екскурсія з Віктором Опалеником і в якийсь момент він показав нам маленьку скульптурку статуї свободи. Просто на бильцях набережної була прикріплена маленька скульптурка і Віктор розповів нам, що таких скульптурок в місті вже понад 20 і всі вони якось пов'язані з Ужгородом, Україною та Угорщиною. Більше мені не потрібно було нічого, ні екскурсія, ні будинки, ні факти, я хотіла відшукати всі скульптурки. Знаходячи кожну, я раділа і стрибала як дитина. Повернувшись до Києва, я зрозуміла, що було б здорово, щоб і в Києві був такий проєкт. Тільки щоб ці скульптурки розповідали історію Києва. Подумала і забула.

Так народився проєкт «Шукай!», тому що просто взяти й забути про таку ідею я вже просто не могла. За два роки ми встановили 24 міні-скульптурки та 10-го квітня двадцять п'яту (у нас було онлайн-відкриття).

Створюючи проєкт «Шукай!», я зрозуміла, що мені потрібні нові навички та нові сили. Мені знадобилися безкомпромісність, віра у свою ідею, трошки божевілля, працьовитість і багато історій про Київ. Кожен раз, коли мені було складно, я згадувала про історії тих людей, про яких я сьогодні розповім. Отже, знайомтеся, Серж Лифар.

Історія III

СЕРЖ ЛИФАР

Уявіть собі танцівників балету. Вони починають займатися дуже рано, у трирічному віці. А тепер уявіть двох друзів, які прогулюються по ввечірньому Києву й раптом чують музику та бачать світло у вікні. Вони заглядають в це вікно і бачать там танцюючих балерин. Один з друзів, якого звуть Сергій каже своєму другові "Я закохався". Але як ви думаєте у що він закохався? Не в дівчину. В танець. Він закохується у балет. І як ви думаєте, скільки йому на той момент років? А йому на той момент 15 років. Це був наш Серж Лифар. А студія танців — була студія Бронеслави Ніжинської.

Заняття в студії Бронеслави Ніжинської були відкритими. Тобто будь-який охочий міг прийти на репетицію і помилуватися учнями. Студенти цим із задоволенням користувалися, щоб подивитися на красивих танцівниць. Для Лифаря балет став одкровенням. Нічого схожого він у своєму житті не бачив. Через кілька днів Серж на зекономлені гроші купив балетні туфлі й заявився до Бронеслави проситися в учні.

Вона навідріз відмовилася.

- Ви занадто старі для занять танцями, безапеляційно заявила вона хлопчику. І, будемо відверті, рухаєтеся з граціозністю колоди.

- Але я готовий вчитися, я буду тренуватися десять, — ні! - двадцять годин на день! - з жаром відповідав їй Серж. - Благаю, дайте мені шанс.

- З цього нічого не вийде, — Ніжинська була непохитна.

Їй не подобався цей юнак. І їй категорично не хотілося возитися з безнадійним, на її думку, матеріалом.

Однак Сергій не відступав. Він приходив знову і знову, благаючи змилуватися над ним. Зрештою Броніслава здалася і дозволила стати вільним слухачем в студії. Але офіційно своїм учнем так і не визнала.

Для Сергія настали місяці виснажливих тренувань. Весь вільний час він проводив у студії. Ніжинська його ні разу не похвалила, навпаки, висміювала найменшу помилку. А менше ніж за пів року оголосила учням, що закриває школу і їде у Париж. Через рік вона обрала п'ять кращих учнів студії поїхати у Париж. Якимось абсолютно магічно чином там виявився Серж Лифар, якому на той момент було вже 17 років.

Батьки Сергія вигребли все гроші, щоб оплатити допомогу контрабандиста, який зможе переправити сина в Європу. Вони як і раніше не схвалювали захоплення балетом, але радянська влада лякала їх більше.

На жаль, до Польщі дістатися так і не вдалося. На підходах до кордона їх схопили. Всі спроби переконати або підкупити солдатів провалилися. Він був інтелігенцією, а значить, за умовчанням вважався ворогом народу. Для залякування Лифаря посадили в товарний вагон з тифозними хворими. Куди везли, він і гадки не мав. На четверту добу тортур якимось дивом вдалося відкрити двері вагона та зістрибнути на ходу.

Переляканий й знесилений, Сергій повернувся додому. Де його вже чекав виклик в ЧК. Він міг би відправитися знову у Париж, але в обмін на те, щоб співпрацювати з ЧК. Він не погодився стати донощиком і якимось дивом вийшов звідти живим.

Легально він би вже ніколи не поїхав. Родині довелося продати все цінне з того малого, що ще залишалося. Друга спроба таки привела Сергія до Варшави. Через місяць він дістався і до Парижа.

Друзі, його біографія дуже цікава. Але long story short:

  1. З безперспективного танцюриста перетворився на легенду світового балету
  2. Отримав найвищу нагороду — Оскар у світі танцю — Золоту туфельку та орден Почесного легіону за відродження балету у Франції
  3. Після ролі Ікара Лифар отримав звання «етуаль» - першого танцівника Гранд-Опера
  4. Поставив близько 200 балетів, більшість — у власній хореографії.

Як сказав сам Серж Лифар, «Я став танцюристом, ще не вміючи танцювати, не знаючи техніки, але я знав, що опаную її і ніякі перешкоди не зупинять мене на цій дорозі».

У Паризькій опері Гарньє Серж Лифар починає свої перші кроки у світ справжнього балету. Після першого перегляду керівник «Російських сезонів» Сергій Дягілєв сказав, що всі новачки повні неуки. «Але з Лифаря може вийти чудовий танцівник», подумав Сергій Павлович. Під опікою мецената Серж починає нове життя, знайомиться з живописом, відвідує театральні салони. Він проходить шлях від артиста кордебалету до соліста. Далі слідують його ролі Блудного сина, зал в захваті, все плачуть. Серж Лифар блищить. Сергій Дягілєв помирає, і Серж Лифар поєднує обов'язки головного балетмейстера, хореографа, провідного танцівника і директора паризької опери. Лифар відродив французький балет.

Подивіться, будь ласка, на цю фотографію. Це Золота туфелька — найвища нагорода в області балету, яку отримав Серж Лифар, а поруч його пуанта, в якій він танцював в київській студії. Ліллан Алефельдт передала їх київському музею і сказала наступне: «Ви їх ніколи не розлучайте, — попросила вона, — тому що в одній слава, а в інший біль і піт ...».

Коли президент Франції Шарль де Голль на одному з прийомів звернувся до Сержа Лифаря зі словами «Вельмишановний пане Лифар, ви зробили для Франції стільки, скільки мало хто зробив зі знаменитих французів. Чи не час вам стати французом і по паспорту?» Серж Лифар відповів: «Щиро вдячний, пане президенте за вашу пропозицію, але я ніколи не був і не буду французом, через те, що я українець і батьківщина моя Україна і мій улюблений Київ». У передсмертній же записці, зверненій до коханої дружини Ліллан д'Алефельдт, Сергій Лифар написав: «Серж із Києва. Українець до кінця».

На могилі Сержа Лифаря зазначено, що він Серж Лифар з Києва.

У проєкті «Шукай!» ми встановили Золоту туфельку Сержа Лифаря. На неї можна подивитися на будівлі готелю Premier Palace Hotel Kyiv. Прикмета така: потри мене і ти досягнеш неймовірних висот.

Висновок з цієї історії такий: ти можеш почати діяти у будь-якому віці.